"Окрім істориків                                                                                  пишеться інша історія світу".                                                                                                                   М.К.Реріх

Очевидно, жоден із сучасних художників не створив або, вірніше, не закарбував, на своїх полотнах такого загадкового і таємничого світу, який ми знаходимо на картинах Миколи Костянтиновича Реріха. Колись, багато років тому, відомий усім нам письменник Леонід Андрєєв назвав російський цикл художника "Державою Реріха" – настільки своєрідний і незвичайний був цей цикл. Ця "держава" породила потім іншу, ще більш загадкову, але не менш привабливу, створену Реріхом вже не на нашій загімалайській землі.

Це був світ гір древніх, як сама планета. Вони здіймалися над землею сніговими гігантами. Хмари і перлинні тумани пливли їхніми розломами і монолітами скель, змінювали їхні обриси і надавали їм дивну, незбагненну тендітність. Гори займалися то золотом, то пурпуром, виблискували холодним вогнем казкових північних сяйв. Над ними спалахували яскраві колючі зірки, і їхнє світло блискотливими порошинками осідало на припушених нічною темрявою снігах. Сузір'я змінювали свої обриси, і на небі виникали дивні невідомі візерунки. Цей світ був величний і космічний. І десь там, прихована сніговими вершинами, лежала таємнича заповідна країна, яку називали Шамбалою. Звідти поспішали вершники в дивному древньому одязі. Лами передавали один одному термінові звістки. Лучники посилали стріли з указами, писаними на старовинному пергаменті. "Вість Шамбали", "Послання Шамбали", "Лист Шамбали" – так називалися картини. Довговолосі, загорнуті у хутра амазонки охороняли заповідні кордони. Біля прихованого входу, у синьому холодному вогні стояв страж із мечем. Червоне полум'я трепетало над троном біля чорної скелі, на якому сидів, схожий на древнє божество, владика Шамбали Рігден-Джапо. Неясні фігури рухалися у глибині захованої в горах печери. Величезні прозорі кристали виблискували біля її входу. Палала золотим вогнем священна чаша. Чи не відблиск  цього вогню лежав на невідомому метеориті, котрий тримала у вузьких долонях людина у старовинному одязі, оточена лілово-синім іскристим сяйвом? Праворуч від людини стояв лицар із мечем, ліворуч – струнка дама в червоному плащі. Подібний плащ був накинутий на плечі "Володарки каменю", яка несе дорогоцінну скриньку, покриту потемнілою від часу шкірою. Подібна скринька була у таємничого незнайомця в білих довгих шатах, котрий вийшов із темної ущелини у скелі на картині "Спалення пітьми". Біля наметів, осяяних вогнем багать, подорожні слухали вночі "Сагу про Шамбалу"...

Увесь цей потік загадкового, схожого на казку життя винесла Центрально-азійська експедиція Реріха, що пройшла в 1924-1928 роках горами і пустелями серединної Азії. І хоча сюжети на полотнах, як потім з'ясувалося, не були фантазією художника, одначе вони явно знаходилися поза сферою сучасної інформації та наукових проблем. Сам Реріх визначив їх як знання, що існують "опріч істориків". При спогляданні таких незвичайних картин виникало відчуття, що експедиція йшла якоюсь особливою таємничою тропою, що пролягала мовби поза межами історії через час і простір XX століття.

Там жили невідомі нам легенди, схожі на реальність, та існувала реальність, яка нагадувала легенду. Усе це надавало експедиції особливого змісту, накладало особливу печать на її дослідження. А ці дослідження, як не дивно, були пов'язані з культурно-духовною еволюцією людства. Така еволюція часто йде своїми, не завжди відомими нам і достатньо різноманітними шляхами. Таємна тропа реріхівської експедиції пролягала  одним із найважливіших її шляхів, там, де відчувалося вже дихання Космосу. Але для того, щоб таке твердження в якійсь мірі було обґрунтованим, необхідно згадати про таке явище, як духовна традиція Сходу.

Традиція ця, і ми самі в цьому все більше і більше переконуємося, має планетарне значення. Саме з нею і були пов'язані всі описувані події. Микола Костянтинович Реріх і його дружина Олена Іванівна зуміли не тільки ніби увійти всередину цієї традиції і проникнути в її святая святих, але і принести нам звідти дещо таке, без чого або, вірніше, без усвідомлення чого еволюційний шлях XX століття не мав би вірного орієнтира. Це дещо вони добули величезною і напруженою працею, працюючи разом із цілою групою духовних Учителів Сходу, велике значення і суть яких нам ще належить осягнути. Прямі контакти зі Вчителями у Реріхів почалися в 1920 році в Лондоні, а потім продовжилися в Індії, де через багато років перервався їхній життєвий шлях.

В Індії Учителів називали Махатмами, або Великими душами, що означало високу ступінь їхнього духовного розвитку, що значно відрізняла Вчителів від решти людства. Учителі – Махатми мали дуже давнішнє коріння і в індійській духовній традиції, котре доходило до священних Упанішад (релігійно-філософських трактатів), до лісових общин проповідників-шраманів і були щільно переплетені із зародженням та розвитком буддійської філософії. Одначе все перераховане мовби становило лише надводну вершину грандіозного духовного айсберга, більша частина якого йшла в багатовікові товщі океану культурно-історичної еволюції людства. Там, у цих глибинах, продовжувалося таємниче життя древньої думки, котра час від часу давала про себе знати іменами легендарних мудреців, їхніми осяяннями і пророцтвами.

Співпраця Реріхів із Вчителями призвела до створення багатотомної праці, спочатку названої "Живою Етикою", а потім "Агні Йогою". Перші її томи були опубліковані у 20-і роки нашого століття. (Прим.Оригінальний текст написаний у ХХ ст.) У "Живій Етиці" найтіснішим чином були пов'язані між собою філософські проблеми космічної еволюції людства, досягнення стародавньої думки і духовні процеси XX століття. Усю концепцію цієї праці пронизувала думка про нерозривну єдність минулого, теперішнього і майбутнього в ході культурно-духовної еволюції людини.

Але повернімося ще раз до маршруту Центрально-азійської експедиції, на ту таємну її тропу, де відбувалися не зовсім звичайні події. Там, на цій тропі, текло ніби два потоки. Один, я би сказала, природний, який виносив зі своїх глибин таємничі легенди, забуті міфи і чарівні казки. Він існував нібито поза осяжним часом і простором. Другий – реальний, жорстко визначений цим часом і простором. Перший формувався десь у незмірно далекій давнині та виходив звідти, другий привільно тік через наші дні і мав відношення до всіх нас. Але у цих потоків, таких, здавалося б, дуже різних і дуже віддалених один від одного, усе-таки були точки дотику. У цих точках відбувався часом непояснимий і незвичайний процес – легенда перетікала в реальність, а реальність у легенду, і старовина вливала свої дорогоцінні краплі в наш сьогоднішній день.

У легенд було кілька важливих сюжетів: Заповідна країна (Шамбала), Великі мудреці, Чудесний камінь, прихід Спасителя (Майтрея). Саме такі легенди, стикаючись із реальним життям таємної тропи, що йде "поза істориками", неначе оживали і з казки перетворювалися в дійсність, дивовижну і незвичайну. Очевидно, вони належали до тієї категорії легенд, котрі, одного разу виникнувши, кристалізують у собі століттями найважливіше для людини, а потім повертають усе це життю, невідворотно торкнувшись його в тій єдиній, ніби вічній точці, котра за змістом своїм є еволюційною.

В експедиційному щоденнику Реріха ми знаходимо чимало таких точок. Наводжу деякі з них.

"Знову оголені скелі і нескінченна пустеля. Ні подорожніх, ні тварин. Обдивляємося один одного з подивом. Несподівано ми всі відчули аромат, ніби запах кращих курінь Індії. Звідки він іде? Адже ми оточені голими скелями. Але лама посміхається: "Чи відчуваєте ви аромат Шамбали?"".

"П'ятого серпня. Дещо дуже чудове. О десятій із половиною ранку над станом при чистому синьому небі пролетів яскраво-білий виблискуючий на сонці кулястий апарат. (Енергія "А". Брат Д.К.)".

"А потім прийшов і перстень зі знаком Шамбали".

Навколо експедиції дихало якесь невловиме життя, яке потім з'явиться на полотнах Реріха-художника. Так само як і до них скакали вісники, поспішали лами. Вістки наздоганяли експедиційний караван, і він чутливо реагував на них. Хід каравану то сповільнювався, то прискорювався. Іноді він змінював запланований напрямок.

Здавалося, якісь невидимі ниті пов'язували мандрівників із Заповідною країною, Великими мудрецями і Чудесним каменем.

"З-понад Сі-Шаню виблискує прекрасна Венера. Знаємо, що нею ж милуєтеся Ви в Гімалаях. Знаємо, звідки і через яку долину і поверх яких снігових вершин дивитеся Ви у вечірні часи".

"Багато сум'яття й очікування. Але все-таки не відклали від'їзду. О.І. напружено стоїть біля одвірку і говорить: "Чекаю, як вирішить все той, хто все вирішує ". А тут і телеграма".

"Серед дощів і громовиці долітають найнесподіваніші звістки. Таке насичення простору вражає. Навіть є вісті про проїзд тут Учителя (Махатми) сорок років тому".

"Ви, можливо, запитаєте мене, – писав Реріх після експедиції, – чому, говорячи про Шамбалу, я згадав Великих Махатм? Ваше питання може мати підґрунтя, тому що досі в літературі ці великі поняття через прогалину в освідомленні, залишалися зовсім розділеними. Але, знаючи літературу про Великих Махатм і вивчаючи відомості про Шамбалу на місцях, високо повчально бачити об'єднавчі знаки цих понять і, нарешті, розуміти, які вони близькі до дійсності".

Років десять тому мене попросили в журналі "Навколо світу" написати коментар до статті Сергія Буланцева "Біловоддя, Тебу, Шамбала". Писати такий коментар в той час було дуже важко. По-перше, сама тема, як і багато інших, практично була під забороною. По-друге, у мене тоді ще не було того досвіду, котрий з'явився пізніше. Мій коментар був досить обережним. Я обмежилася науковим аналізом самої легенди, не ставлячи перед собою мети відповісти на пряме запитання: "Існує чи не існує Заповідна країна?"

Чимало змінилося з тих пір і в нашому житті, і в нашому мисленні. Мені вдалося пройти маршрутом реріхівської експедиції. Я багато побачила, багато про що міркувала, багато з чим зіткнулася. Осмислювалася і чіткіше окреслилася концепція самої "Живої Етики". Прийшла нова цінна інформація, котра дає можливість стверджувати, що в циклі легенд про Шамбалу знайшла відображення реальність космічної еволюції людства. Одухотворений космос "Живої Етики" дає нам можливість зрозуміти, що людина може бути не тільки об'єктом, а й суб'єктом еволюції, іншими словами, здатна впливати на еволюцію, усвідомлено просуваючись по її спіралях. "Жива Етика" з'явилася в той період, коли одухотворений космос, частиною якого є людина, усвідомив наступ нового еволюційного витка. На нашій планеті це знайшло відображення в русі наукової думки, що супроводжувалася так званим науковим вибухом XX століття, у діяльності самих суб'єктів космічної еволюції, таких, як Махатми та їхні найближчі співробітники, у природному потоці легенд про Шамбалу та у пророцтвах про настання справедливої ​​епохи Майтреї. Процес цей у всьому його багатоманітті захопив величезні духовні пласти людства. В єдиному його потоці знаходяться і ті, хто свідомо спрямовує космічну еволюцію, і вчені Вернадський та Ціолковський, і степовий кочівник, благоговійно слухаючий  легенди про Шамбалу.

Вся творчість Реріха свідчить про те, що космічна еволюція проявляється в нашому житті значніше, яскравіше і цікавіше, ніж ми це собі уявляємо.

Енергетика людини, будучи частиною енергетичної структури Світобудови, знаходиться в усвідомленій чи неусвідомленій, але взаємодії з цим безмежним цілим. На всіх рівнях Космосу, від макро до мікро, іде всепроникаючий процес енергетичного обміну, котрий і є головною рушійною силою еволюції. Дух людини, про який ми так часто забуваємо, будучи однією з сил природи, формує те енергетичне поле культури, без котрого неможливе сходження спіраллю еволюції.

За легендами про Шамбалу, Великих мудреців, Чудесний  камінь стоїть енергетична реальність нашої планети, що діє на шляхах космічної еволюції людства. Легенда про Заповідну країну виводить нас у те місце де формується енергетика, необхідна для еволюційного просування земного людства. За переказами про Великих мудреців стоять духовні Вчителі, які пізнали закономірності Великих законів Космосу і володіють мистецтвом розумно користуватися силами природи. Поетичні перебільшення сказань про Чудесний камінь приховують особливий метеорит, використовуючи який можна формувати енергетичні поля майбутніх культур. Метеорит несе в собі багатющу інформацію про різні енергетичні взаємодії. Іноді навіть важко собі уявити, що легендарний "чінтамані" індійців, "норбу рінпоче" тибетців, "грааль" європейських переказів зберігався у скриньці, неодноразово зображеній Реріхом.

Тут Я можу лише обмежитися утвердженням, що реальність всього цього багато багатша і цікавіша від легенд.

Нарис "Шамбала Сяюча", пропонований читачу, – це надзвичайно унікальна праця, у якій в поетичній формі викладена концепція космічної еволюції людства. Можливо, таке утвердження звучить дивно, а в тім це так. У публікації позначені найважливіші для нашого часу і нашої планети віхи цієї еволюції. Реріх, вільно поєднуючи матеріал легенд із реальними фактами, виклав тему на диво коректно. Він зумів уникнути прямолінійних утверджень і однозначної інформації. Така інформація, сприйнята читачами різного рівня свідомості і культури, могла призвести до викривлень, неправильних тлумачень, а часом і просто до опошлення високих понять. Не складає великих труднощів зауважити, що "Шамбала Сяюча" написана у формі діалогу, що нагадує, наприклад, діалоги давньогрецького філософа Платона. Платон у "Тімеї" і "Критії" повідомив про затонулу Атлантиду. Вибрана ним літературна форма діалогу не потребувала від нього строгих наукових доказів, але в той же час дозволяла йому привести інформацію, у достовірності котрої він був упевнений. Можна вважати, що "Шамбала Сяюча", володіючи великими літературними чеснотами, носить також і інформаційно-філософський характер. Читачу самому надається можливість у цьому переконатися.

І ще кілька слів про те, що все написане вище Реріхом стоїть до нас ближче, ніж ми вважаємо, і є більш доступним для нас, ніж ми собі це уявляємо. "Шамбала Сяюча", книги "Живої Етики" і згадані тут картини – все це лише невелика частина творчого спадку Реріхів, створеного і накопиченого нашими співвітчизниками, дивовижними людьми, планетарна роль яких нами ще не усвідомлена і не осмислена до кінця. І Микола Костянтинович і Олена Іванівна були російськими інтелігентами в найвищому значенні цього слова. Вся їхня творча діяльність була спрямована на благо Батьківщини, якій випала важлива і далеко не легка роль в енергетиці еволюційних процесів. У силу обставин, що склалися, Реріхи прожили довгі роки в Індії. Але все, що ними було створено, вони заповідали своєму народу. І заповіт збувся. Навесні 1990 року Святослав Миколайович Реріх, молодший син Миколи Костянтиновича та Олени Іванівни, передав Радянському фонду Реріхів творчу спадщину своїх батьків. Те, що нами отримано, має не тільки планетарне, але й космічне значення. У картинах, працях, унікальних матеріалах ми знаходимо вражаючу інформацію про невідомі ще нам процеси культурно-духовної еволюції людства, про одухотворений Космос і про ті методи, за допомогою яких людина, удосконалюючи себе, перетворюється в суб'єкт цієї еволюції. Випереджаючи наше століття, Реріхи зовуть нас у Майбутнє. Центр-музей імені М. К. Реріха, що створюється в Москві за ініціативою Святослава Миколайовича, стане однією з віх на шляху в це Майбутнє.

Л.В.Шапошникова, Директор Центру-музею м. М.К.Реріха.

ШАМБАЛА СЯЮЧА¹  

"Лама, розкажи мені про Шамбалу!"

"Ви, жителі Заходу, нічого не знаєте про Шамбалу і не хочете нічого знати. Ймовірно, ти питаєш тільки з цікавості і даремно вимовляєш це священне слово".

"Лама, я не безцільно питаю про Шамбалу. Всюди люди знають цей великий символ під різними іменами. Наші вчені розшукують кожну іскру знання про це чудове місце. Чома де Кереш знав про Шамбалу, коли подовгу жив у буддійських монастирях. Грюнведель переклав книгу знаменитого Таші-Лами*  Пал-ден Іє-ше "Шлях у Шамбалу". Ми здогадуємося, що під таємними символами захована велика істина. Воістину ревний вчений поривається знати все про Калачакру".

"Як це може бути, якщо жителі Заходу опоганюють наші храми? Вони курять у наших святилищах. Вони не розуміють і не хочуть вшановувати нашу віру і наше вчення. Вони знущаються і сміються над символами, значення яких не можуть осмислити. Якби ми відвідали ваші храми, наша поведінка була б зовсім іншою, тому що ваш великий Бодхісаттва Ісса воістину піднесений. І ніхто з нас не стане зводити наклеп на вчення милосердя і справедливості".

"Лама, лише дуже неосвічені та нерозумні люди висміюють ваше вчення. Всі учення справедливості знаходяться в одному і тому ж священному місці. І кожен, хто відчуває це, не осквернить святих місць. Лама, чому ти думаєш, що сутність учення Благословенного невідома Заходу? Чому ти впевнений, що на Заході ми не знаємо про Шамбалу?"

"Лама, ось на моєму столі ти можеш побачити Калачакру, Учення, принесене великим Аттішою з Індії. Я знаю, що коли високий дух уже готовий, то чує голос, що сповіщає "Калагійя" – поклик у Шамбалу. Ми знаємо, який Таші-Лама відвідав Шамбалу. Ми знаємо книгу Високого Священика – "Червоний шлях у Шамбалу". Ми навіть знаємо монгольську пісню про Шамбалу. Хто знає, можливо, ми знаємо багато з того, що невідомо тобі. Ми знаємо, що зовсім недавно молодий лама з Монголії опублікував нову книгу про Шамбалу".

Лама проникливо вивчає нас і потім каже:"Велика Шамбала знаходиться далеко за океаном. Це могутнє небесне володіння. Вона не має нічого спільного з нашою землею. Як і навіщо ви, земні люди, цікавитеся нею? Лише в деяких місцях, на Крайній Півночі, ви можете розрізняти сяючі промені Шамбали".

"Лама, ми знаємо велич Шамбали. Ми знаємо реальність цього несказанного  місця. Але ми також знаємо і реальність земної Шамбали. Ми знаємо, як деякі високі лами ходили в Шамбалу, як на своєму шляху вони бачили звичайні фізичні предмети. Ми знаємо розповіді одного бурятського лами, як його супроводжували через дуже вузький таємний прохід. Ми знаємо, як інший відвідувач бачив караван горців, які везли сіль із озер, розташованих на самому кордоні Шамбали. Більш того, ми самі бачили білий прикордонний стовп, один із трьох постів Шамбали. Тому не кажи мені тільки про небесну Шамбалу, але говори і про земну; тому що ти, так само як і я, знаєш, що земна Шамбала пов'язана з небесною. І саме в цьому місці об'єднуються два світи".

Лама замовк. З-під напівопущених повік він уважно вивчає наші лиця. Та у вечірніх сутінках починає свою повість: "Істинно, настає час, коли Вчення Благословенного знову йде з Півночі на Південь. Слово Істини, яке розпочало свій великий шлях із Бодхгая, знову повернеться в ті ж місця. Ми повинні прийняти це як воно є: істинне Вчення покине Тибет і знову з'явиться на Півдні. У всіх країнах проявляться настанови Будди. Дійсно, наступають великі події. Ось ви приходите із Заходу і приносите звістку про Шамбалу. Ми істинно повинні це прийняти. Мабуть, промінь від вежі Рігден-Джапо досягнув усіх країн".

"Як алмаз, виблискує світло на Башті Шамбали. Він там – Рігден-Джапо, невтомний, який вічно пильнує благо людства. Його очі ніколи не закриваються. У своєму магічному дзеркалі він бачить всі земні події. І могутність його думки проникає в далекі землі. Для нього не існує відстані; він може в одну мить надати допомогу гідним. Його яскраве світло може знищити будь-яку темряву. Його незліченні багатства готові для допомоги всім нужденним, тим, хто віддав себе служінню на благо справедливості. Він може навіть змінювати карму людей..."

"Лама, мені здається, що ти говориш про Майтрею, чи не так?"

"Ми не повинні говорити про цю таємницю! Існує багато такого, що не може бути видане. Існує багато такого, що не може бути кристалізоване у звуці. У звуці ми відкриваємо нашу думку. Звуком ми відображаємо нашу думку у просторі і можемо нанести найбільшу шкоду. Тому все відкрите до судженого терміну призведе до незліченних бід. Навіть найбільші катастрофи можуть виникнути через такі легковажні дії. Якщо Рігден-Джапо і Благословенний Майтрея для тебе одна і та ж особа – нехай буде так. Я цього не стверджував! Незліченні жителі Шамбали. Багаточисельні чудові нові сили і досягнення, котрі готуються там для людства ..."

"Лама, у Веданті говориться, що дуже скоро людству будуть дані нові енергії. Чи правда це?"

"Незліченно велике, суджене і приготоване. Із Священних Писань ми знаємо про Вчення Благословенного, про жителів далеких зірок. Із цього ж джерела ми чули про літаючу сталеву птицю... про залізних змій, котрі, вивергаючи вогонь і дим, поглинають простір. Татхагата, Благословенний, передбачив усе майбутнє. Він знав, яким чином помічники Рігден-Джапо втіляться в належний час; як священна армія позбавить Лхасу від усіх її мерзотних ворогів; і як буде встановлено царство справедливості".

"Лама, якщо великі воїни втілені, хіба не буде Шамбала діяти тут, на землі?".

"Всюди – тут і на небесах. Усі сили добра об'єднаються, щоб знищити темряву. Кожен, хто допоможе в цій великій праці, буде винагороджений стократно і на самій землі, у цьому втіленні. А всі, хто грішить проти Шамбали загинуть у цьому ж втіленні, так як вони вичерпали милосердя".

"Лама, ти знаєш істину. Тоді скажи мені, чому так багато непорядних священнослужителів?"

"Звичайно, це непростимо, але якщо Вчення повинно рушити на Південь, тоді не дивно, що багато вчених лам залишили Тибет. Чи знають на Заході про те, що Пан-чен-Рінпоче (Таші-Лама) пов'язаний із Шамбалою?"

"Лама, звичайно, ми знаємо, що Пан-чен-Рінпоче глибоко поважають всюди. У різних країнах ми чули, як не тільки буддисти, але і люди різних національностей високо шанують Його Святійшество. Говорять навіть, що задовго до його від'їзду на фресках у його особистих покоях були зображені всі деталі його майбутньої подорожі. Ми знаємо, що Пан-чен-Рінпоче слідує звичаям усіх великих лам. Нам розповідали, як під час своєї втечі він і його послідовники уникли багатьох найбільших небезпек".

"Нам відомо, як одного разу, коли переслідувачі зі Лхаси були вже майже поруч, сильний снігопад перегородив їм шлях. Іншого разу Пан-чен-Рінпоче добрався до гірського озера; перед ним постало важке завдання. Його вороги були близько, і щоб відійти від них, потрібно було виконати довгий шлях навколо озера. Тоді Пан-чен-Рінпоче занурився на деякий час у глибоку медитацію. Вийшовши з неї, він віддав наказ каравану, незважаючи на небезпеку, залишатися всю ніч на березі озера. І тоді сталося дивовижне: вночі вдарив сильний мороз, і озеро вкрилося кригою та снігом. До сходу сонця, коли ще було темно, Таші-Лама наказав своїм людям швидко рушити в дорогу і разом із трьомастами своїх послідовників перетнув озеро по кризі найкоротшим шляхом, уникнувши таким чином небезпеки. Коли ж вороги підійшли до озера, сонце стояло вже високо і лід розтанув. Їм залишався лише окружний шлях. Чи це так?"

"Істинно, це так. Пан-чен-Рінпоче під час подорожі допомагала священна Шамбала. Він бачив багато чудових знаків, коли перетинав нагір'я, поспішаючи на Північ".

"Лама, недалеко від Улан-Давану ми бачили величезного чорного грифа, який летів низько, поблизу від нашого табору. Він летів навперейми чомусь сяючому і красивому, що летіло на південь над нашим табором і світилося у променях сонця".

Очі лами блиснули. Нетерпляче він запитав:

"Чи відчували ви запахи храмових пахощів у цій пустелі?"

"Лама, ти маєш рацію – у кам'янистій пустелі, що знаходиться в декількох днях шляху від усякого житла, багато хто з нас одночасно відчули віяння вишуканого аромату. Так було декілька разів. Ми ніколи раніше не нюхали такого приємного запаху. Він нагадав мені одні пахощі, котрі дав мені мій друг в Індії – де він їх дістав, я не знаю".

"А, вас оберігає Шамбала. Величезний чорний гриф – ваш ворог, котрий поривається зруйнувати вашу роботу, але оберігаюча сила Шамбали супроводжує вас у вигляді цієї променистої форми Матерії. Ця міць завжди поруч із вами, але ви не завжди можете відчути її. Тільки іноді вона проявляє себе, щоб дати вам силу і спрямувати вас. Чи зауважили ви, куди летіла ця сфера? Вам треба рухатися саме в цьому напрямку. Ти згадав священний поклик – Калагія! Коли хтось чує цей владний заклик, він повинен знати, що шлях до Шамбали відкритий для нього. Він повинен запам'ятати рік, коли був покликаний, тому що саме з цього часу з ним завжди поруч допомога Рігден-Джапо. Тільки ви самі повинні знати і зрозуміти, яким способом людям надається допомога, тому що вони часто упускають послану їм допомогу".

"Лама, розкажи мені, яким чином Шамбала допомагає простим людям? Ми знаємо про адептів і про втілених співробітників Шамбали. Але яким чином міць Шамбали проявляє себе серед звичайних?"

"Незвіданими і різноманітними шляхами. Тому, хто у своїх минулих втіленнях слідував ученню справедливості і був корисний Спільній Справі, допомагає ця Спільна Справа. Кілька років тому, під час війни і заворушення, один чоловік звернувся до лами з питанням, чи слід змінити місце свого проживання. Лама сказав йому, що він може залишатися на колишньому місці протягом шести місяців, але потім виявиться у великій небезпеці і повинен буде тікати негайно. Протягом цих шести місяців справи у чоловіка йшли вкрай успішно: все було спокійно, і його власність примножилася. Коли шість місяців минули він подумав: "Чому я повинен ризикувати своїм майном, залишаючи це мирне місце? Все складається для мене так сприятливо, і явно немає ніякої небезпеки. Ймовірно, лама помилився".

"Але космічний потік неможливо затримати. І передбачена небезпека несподівано виникла. Загони ворогів на повній швидкості наблизилися до цього місця із двох сторін. І чоловік зрозумів, що найкраща можливість була упущена і шлях тепер відрізаний. Він поспішив до того ж лами і розповів про те, що трапилося".

"Лама йому відповів, що в силу деяких причин він може бути врятований. Але, – додав лама, – тепер допомогти тобі набагато важче. Найкраща можливість упущена, але все ж я ще можу дещо для тебе зробити. Завтра разом із сім'єю вирушай верхи на конях на Північ. На дорозі ви зустрінете своїх ворогів. Це неминуче. Коли ви побачите їх, зійдіть із дороги і стійте нерухомо. Навіть якщо вони наблизяться до вас, навіть якщо вони заговорять із вами, мовчіть і не рухайтеся, доки вони не пройдуть".

"Так воно і сталося. Цей чоловік разом зі своєю сім'єю і майном рано вранці вирядився в дорогу. Несподівано крізь уранішній туман вони розпізнали обриси солдат, які швидко наближалися до них. Вони зійшли з дороги і стояли мовчки, напружено".

Вояки поспішно наближалися, і цей бідолаха почув, як один із них прокричав: "Ось вони! Я бачу людей! Нам буде чим поживитися!" Другий, сміючись, відповів: "Друзяко, ти, видко, погано спав цієї ночі, якщо не можеш відрізнити людей від каменів. Ось вони поруч, а ти кажеш, що це не камені!"

Перший наполягав: "Але я бачу навіть коня!" Другий сміявся: "На такому кам'яному коні далеко не заїдеш. Невже ти уявляєш, що кінь, відчувши наших коней, залишився б нерухомим?"  

"Вояки дружно сміялися і, тішачись над помилкою першого, досить близько проїхали біля групи, що нерухомо стояла. Потім зникли в тумані. Таким чином, навіть у дуже важких обставинах чоловік був врятований. Тому, що одного разу був корисний Шамбалі".

"Шамбала знає все. Але таємниці Шамбали суворо охороняються".

"Лама, як зберігаються таємниці Шамбали? Кажуть, що багато співробітників Шамбали, багато вісників поспішають по світу. Як можуть вони зберігати таємниці, їм довірені?"

"Великі Держателі таємниць пильно стежать за тими, кому вони довірили свою роботу і доручили високу місію. Якщо несподіване зло встає на їхньому шляху, їм негайно надається допомога. І довірений скарб буде збережено. Приблизно 40 років тому велика таємниця була довірена чоловіку, який жив у Великій Монгольської Гобі. Йому було сказано, що він може користуватися цією таємницею в особливих цілях, але коли він відчує наближення смерті, він повинен знайти когось достойного і передати йому свій скарб. Минуло багато років. І цей чоловік захворів, а під час хвороби до нього наблизилася нечиста сила і він втратив свідомість. У такому стані він, звичайно, не міг знайти нікого гідного, щоб довірити йому свій скарб. Але Великі Держателі завжди пильні і насторожі. З високого Ашраму спішно відправився через величезну пустелю один із них і не залишав сідла понад шістдесят годин. Він встиг до хворого чоловіка вчасно, щоб на короткий час затримати його смерть і знайти того, кому він зміг би передати місію. Можливо ти здивуєшся, чому Держатель не взяв скарб із собою. І чому саме відбулася ця передача. Тому, що у великої Карми – свої шляхи і навіть найбільші Держателі таємниць іноді не хочуть зачіпати ниток Карми. Бо кожна нитка Карми, якщо вона буде порвана, може спричинити найбільше нещастя".

"Лама, у Турфані і Туркестані нам показували печери з довгими недослідженими проходами. Чи можна досягти Шамбали через ці проходи? Нам говорили, як іноді з цих печер виходили невідомі люди і відправлялися в міста. Вони намагалися платити за покупки дивними древніми монетами, котрих тепер уже немає у вжитку".

"Істинно, істинно, люди Шамбали іноді з'являються у світі. Вони зустрічаються із земними співробітниками Шамбали. На благо людства, вони посилають дорогоцінні подарунки, чудові реліквії. Я можу розповісти тобі багато історій, як чудові подарунки були отримані через простір. Навіть сам Рігден-Джапо іноді з'являється в людському тілі. Він несподівано показується у святих місцях, у монастирях. І у призначений термін повідомляє свої пророцтва".

"Вночі або рано-вранці, перед сходом сонця, Правитель Світу приїжджає у Храм. Він входить. Усі світильники одночасно загоряються самі. Деякі присутні відразу пізнають Великого Мандрівника. У глибокій пошані збираються лами. Із глибочезною увагою вони слухають пророцтва про майбутнє".

"Наближається велика епоха. Правитель Світу готовий до битви. Багато знамень відбувається. Космічний вогонь знову наближається до землі. Планети передвіщають нову еру. Але багато катастроф відбудеться до настання нової ери процвітання. Знову людство буде випробуване, щоб визначити, чи достатньо розвинувся його дух. Підземний вогонь зараз прагне з'єднатися з вогняним елементом Акаші; якщо всі добрі сили не об'єднають свою міць, неминучі найбільші катаклізми. Розповідають, як благословенний Рігден-Джапо з'являється, щоб дати доручення своїм вісникам; як виникає могутній правитель на чорній скелі, по дорозі в Ладакх. І з усіх сторін кінні вісники наближаються у глибокій пошані, щоб слухати Його; і на повній швидкості вони несуться виконувати накази великої мудрості".

"Лама, як сталося, що земна Шамбала досі не відкрита мандрівниками? На картах можна бачити безліч експедиційних маршрутів. Очевидно, всі вершини вже відзначені, а всі ріки і долини досліджені".

"Воістину, багато золота в землі і багато алмазів та рубінів у горах, і кожен жадає володіти ними! І скільки людей намагаються здобути їх! Подібно як ці люди не можуть знайти скарби, так і людина не в змозі досягти Шамбали без поклику! Ви чули про отруйні потоки, що обтікають гори. Можливо, ви бачили людей, які помирають від газів, коли вони підходили до них близько. Можливо, ви бачили, як тварини і люди починають тремтіти, наближаючись до деяких місцевостей. Багато людей намагаються досягти Шамбали без зову. Деякі з них зникли назавжди. Тільки мало хто з них досягають святого місця, і лише тоді, коли їхня карма готова".

"Лама, ти говориш про священне місце на землі. Чи там багата рослинність? Гори здаються безплідними, а буревії і всі спустошливі морози там незвично сильні".

"Серед високих гір є невідомі, захищені зі всіх сторін долини. Гарячі джерела живлять багату рослинність. Багато рідкісних рослин і лікарських трав можуть рости на цьому незвичайному вулканічному ґрунті. Можливо, ви бачили гарячі гейзери в горах. Можливо, ви чули, що лише у двох днях шляху від Нагчу, де не побачиш ні дерева, ні рослини, є долина з деревами, травою і теплою водою. Але хто може знати всі лабіринти цих гір? На каменях не розрізниш сліди людини. Не прочитати думок людей – а хто може, той зберігає мовчання! Можливо, ви зустрічали багатьох мандрівників під час ваших подорожей, які мовчки бредуть пустелею в холод і спеку до своєї, невідомої вам, мети. Не думай, що коли одяг простий, то мандрівник незначний! Якщо його очі напівзакриті, не вважай, що його погляд не гострий. Неможливо розпізнати, звідки наближається сила. Даремні всі застереження, марні всі пророцтва – тільки шлях Шамбали може принести тобі успіх. Тільки звертаючись безпосередньо до Благословенного Рігден-Джапо, ти зможеш досягти чогось".

"Лама, ти сказав, що вороги Шамбали загинуть. Як вони загинуть?"

"Істинно, вони загинуть у призначений термін. Їх руйнує власне низьке честолюбство. Рігден-Джапо милосердний. Але грішники – самі собі вороги. Хто може сказати, коли дається заслужене? Хто може узнати, коли допомога дійсно необхідна? І яка повинна бути ця допомога? Багато катаклізмів необхідні і мають свою мету. Саме тоді, коли обмежене людське мислення переконане, що все рухнуло і всі надії загинули, творча рука Правителя посилає свій потужний промінь".

"Як грішники знищуються? У одного лами-художника був великий дар малювати з незрівнянною красою священні лики. Він чудово малював образи Рігден-Джапо, Благословенного Будди і Дуккар Всевидячу. Але інший художник позаздрив йому та у злобі вирішив завдати шкоди праведному. І коли він почав зводити наклеп на ламу-художника, його будинок загорівся з невідомої причини. Все його майно було знищене, а руки наклепника були так сильно обпалені, що він довший час не міг працювати".

"Інший зловмисник погрожував знищити всю роботу однієї чесної людини. І незабаром, перетинаючи Цзампо, він потонув. Ще один чоловік, який провадив багато прекрасних благодійних справ, зазнав нападу когось, хто намагався знищити все його майно, призначене для блага людства. І знову потужний промінь Рігден-Джапо настиг ворога, і за один день усе його багатство було зметене, а сам він став жебраком. Можливо, навіть ти і зараз зустрінеш його на базарі у Лхасі, таким, що просить милостиню".

"У кожному місті ти можеш почути, як карають ті негідні створіння, котрі спрямовують свою злобу на достойних. Тільки шляхом Шамбали ти можеш успішно йти. Будь-яке відхилення з цієї дороги слави приведе тебе до найбільших небезпек. Усе на землі може бути знайдене і виміряне. Ні віра, ні сліпе поклоніння не були заповідані Благословенним, але – знання досвіду".

"Це так, Лама. Я також можу тобі розповісти, як один із наших близьких став братом Шамбали. Ми знаємо, як він із науковою місією вирядився до Індії, як несподівано відстав від каравану і як через багато часу опісля прийшла звістка про те, що він знаходиться в Шамбалі".

"Я можу розповісти тобі, як із далекого Алтаю багато старовірів ходили на пошуки так званого "Біловоддя", але так і не повернулися. Я чув назви гір, річок і озер, що лежать на шляху до цього святого місця. Ці назви таємні, деякі з них викривлені, але ти знаєш суть, що стоїть за ними".

"Я можу розповісти тобі, як один гідний послідовник цього величного вчення відправився в Шамбалу раніше покладеного йому терміну. ​​Це був чистий і щирий дух, але його карма ще не була вичерпана і земне завдання не було закінчене. Один із великих Учителів зустрів його на коні в горах і особисто говорив із цим  спрямованим  мандрівником. Милосердно і співчутливо він відправив його назад закінчити свою роботу. Я можу розповісти тобі про Ашрами за Шигацзе. Я можу розповісти тобі, як Брати Шамбали з'являлися в різних містах, як вони відвертали найбільші людські лиха, якщо людство достойно розуміло їх".

"...Лама, чи зустрічав ти Азарів та Кутхумпа?"

"Якщо ти знаєш про такі випадки, успіх має супроводити тебе в роботі. Так багато знати про Шамбалу само по собі вже є потік очищення. Багато наших людей протягом свого життя стикалися з Азарами та Кутхумпа або сніжними людьми, котрі служили їм. Тільки зараз Азари перестали з'являтися в містах. Вони всі зібралися в горах. Дуже високі, з довгим волоссям і бородою, зовні вони подібні на індійців. Одного разу, йдучи вздовж Брахмапутри, я бачив Азара. Я спробував наздогнати його, але він швидко обігнув скелю і зник. На цьому місці я не виявив ні печери, ні отвору – все, що я побачив, це була невелика ступа. Можливо, він не хотів, щоби його турбували".

"Кутхумпа тепер неможливо побачити. Раніше вони досить часто з'являлися в районі Цанга і Манасаровара, коли пілігрими йшли на святий Кайлас. Навіть сніжні люди рідко тепер з'являються. Звичайна людина через своє невігластво приймає їх за привиди. Існують глибокі причини, чому саме зараз Великі не з'являються відкрито. Мій старий учитель розповідав мені багато про мудрість Азарів. Ми знаємо декілька місць, де жили Великі, але в якийсь момент ці місця спорожніли. Велика причина, велика таємниця!"

"Лама, чи правда, що Ашрами були переміщені з околиці Шигацзе?"

"Цю таємницю не можна розголошувати. Я вже сказав, що Азарів не можна більше знайти у Цанзі".

"Ламо, чому ваші священнослужителі стверджують, що Шамбала знаходиться далеко за океаном, коли земна Шамбала розташована ближче? Чома де Кереш навіть згадує, наводячи докази, місце – прекрасну гірську долину, де відбувалося посвячення Будди".

"Я чув, що життя Чома де Кереша не було щасливим. Грюнведель, про якого ти згадував, збожеволів: тому що обидва вони доторкнулися до великого імені Шамбали з цікавості, не розуміючи його дуже глибокого значення. Небезпечно грати з вогнем, хоча вогонь може бути дуже корисним для людства. Можливо, ти чув, як деякі мандрівники намагалися проникнути до заповідної території та як провідники відмовлялися супроводжувати їх. Вони говорили: "Краще вбий нас". Навіть ці прості люди розуміли, що до таких піднесених питань можна торкатися тільки з найбільшою пошаною".

"Не переступай законів! Чекай у ревній праці доти, доки вісник Шамбали не прийде до тебе. Чекай, доки Могутньоголосий не промовить "Калагія". І тоді ти можеш успішно вторгатися в цю високу матерію. Безцільна цікавість має трансформуватися в щире пізнання, у додаток вищих принципів до повсякденного життя".

"Ламо, ти – мандрівник. Скажи, де я зустріну тебе знову?"

"Я благаю тебе, не питай мого імені. Більше того, якщо зустрінеш ти мене в якомусь місті або в якомусь населеному пункті, не впізнавай мене. Я сам підійду до тебе".

"Але якщо я підійду до тебе, що ти зробиш – просто підеш чи станеш якимось чином гіпнотизувати мене?"

"Не змушуй мене користуватися цими природними силами. Серед деяких Червоних сект дозволено застосовувати певні сили. Але ми можемо користуватися ними лише у виняткових випадках. Ми не повинні порушувати закони природи. Учення нашого Благословенного приписує нам бути обережними у прояві наших внутрішніх можливостей".

"Лама, скажи мені, чи бачив ти особисто Рігден-Джапо?"

"Ні, я ще не бачив Правителя у плоті. Але я чув Його Голос. І взимку, коли в горах стояли морози, троянда з далекої долини була Його подарунком мені. Ти так багато мене запитуєш, що я бачу, ти обізнаний із багатьма речами. Що б ти став робити, якби я почав тебе розпитувати?"

"Ламо, я б мовчав".

Лама посміхнувся: "Так ти ж знаєш багато. Можливо, ти навіть знаєш, як використовувати сили природи і як на Заході за останні кілька років багато знаків було явлено, особливо під час війни, яку ви чи хтось із вас почав".

"Ламо, звичайно, така жахлива бійня повинна була прискорити непередбачуваний потік перевтілень. Так багато людей померло раніше від встановленого їм терміну, що багато чого було спотворено і зміщено".

"Ймовірно, ви не знали про пророцтва, котрі задовго передбачили ці біди. Якби ви тільки знали, ви б ніколи не розпочали цю жахливу бійню".

"Якщо ти знаєш про Шамбалу, якщо ти знаєш, як використовувати приховані природні сили, ти також повинен знати про Наміг, Небесні Письмена. І ти дізнаєшся, як розуміти пророцтва про майбутнє".

"Лама, ми чули, що всі подорожі Таші-Лами та Далай-Лами були провіщені у пророцтвах, задовго до того, як вони були розпочаті".

"Я повторюю, що в особистих покоях Таші-Лами, за його розпорядженням, були зображені всі події його майбутніх подорожей. Часто невідомі мандрівники вимовляють пророцтва і можна почути і побачити явні знаки подій, що наближаються".

"Ти знаєш, що біля входу до великого храму Гесер Хана є два коня – білий і червоний. І коли Гесер наближається, коні ржуть. Чи чув ти, що нещодавно великий знак дав про себе знати і багато людей чули іржання священних коней?"

"Ламо, ти згадав третє велике ім'я Азії..."

"Таємниця, таємниця. Ти не повинен говорити так багато. Колись ми поговоримо з одним дуже освіченим Геше з Морулінга. Цей монастир був заснований нашим Далай-Ламою Великим і звук Великого Імені – частина назви монастиря. Кажуть, що перед тим, як покинути Лхасу назавжди, великий Далай-Лама мав таємне причастя в цьому монастирі. Істинно, з цього монастиря кілька лам щезли для великих нових трудів.

Там ти зміг би знайти дещо знайоме".

"Ламо, чи можеш ти розповісти мені що-небудь про три найбільші монастирі поблизу Лхаси – Сера, Гандан і Депанг?"

Лама посміхнувся.

"О, це великі ортодоксальні монастирі. У Сері серед трьох тисяч лам можна зустріти багато справжніх воїнів. Багато лам з інших країн, наприклад, із Монголії, живуть у Гандані. Там знаходиться трон нашого великого Вчителя Цзон-ка-ба. Ніхто не може торкнутися цього великого сидіння, не затремтівши. У Депангу також є кілька вчених лам".

"Ламо, чи існують приховані проходи під Поталою? І чи є там підземне озеро під головним храмом?"

Лама знову посміхнувся. "Ти так багато знаєш, що мені навіть здається, що ти був у Лхасі. Я не знаю, коли ти був там. Не має великого значення, чи був ти там тепер чи в іншому одязі. Якщо ти бачив це підземне озеро, тоді ти міг бути або дуже великим ламою, або служителем, що несе смолоскип. Але як служник ти не міг би знати багато з того, про що ти мені розповів. Можливо, ти також знаєш, що в багатьох місцях Лхаси існують гарячі джерела і в деяких оселях люди використовують цю воду для своїх господарських потреб".

"Лама, я чув, як деякі тварини – олені, білки та шакали – підходять до медитуючих лам у печерах гімалайських лісів, і людиноподібні мавпи та мартишки приносять їм їжу".

"У свою чергу, я запитаю тебе, чи є що-небудь неможливе? Але одне очевидно: олень не наблизився б до людини в місті, тому що дуже рідко можна зустріти людину з добрими намірами в цих наповнених натовпами місцях. Людство не знає про значення і певний ефект аури; воно не розуміє, що не тільки люди, але навіть неодушевлені предмети мають свої значні та сильні аури".

"Лама, ми знаємо про це і навіть почали фотографувати аури. Що ж до того, що стосується неодушевлених  предметів, Лама, ми також дещо знаємо про Трон Учителя і як до нього ніхто не повинен торкатися. Таким чином, присутність Великого завжди поруч".

"Якщо ти знаєш цінність такого шанованого трону, тоді ти знаєш і значення Учительства. Учительство є найвищий зв'язок, котрого тільки можливо досягти в наших земних обладунках. Нас ведуть Учителі, і ми прагнемо до досконалості в нашому вшануванні Учителя. Той, хто знає головну суть Гуру, не заперечуватиме значення реліквій. На Заході ви зберігаєте портрети дорогих вам людей і ви шануєте символи та предмети, які належали вашим предкам і великим вождям. Тому, не вважайте це ідолопоклонством, але символом глибокої поваги та пам’яті про працю, виконану кимось із Великих. І це не тільки зовнішнє шанування, але якщо ти знаєш щось про психічні випромінювання предметів, тоді ти також знаєш про природну магію. Що ти думаєш про магічну паличку, котра вказує на багатства надр?"

"Лама, ми знаємо багато розповідей про дивну силу цієї тростини, що рухається, за допомогою якої виявлено багато копалень, джерел і колодязів".

"А як ти вважаєш, хто діє в цьому випадку: тростина чи людина?"

"Лама, я думаю, що тростина – нежива річ, тоді як людина наповнена вібраціями і магнетичною силою. Тому тростина подібна до пишучої ручки у руці".

"Так, у нашому тілі сконцентровано все. Тільки знай, як користуватися цим і як не завдати шкоди. Чи відомо на Заході щось про Великий Камінь, у якому сконцентровані магічні сили? І чи знаєш ти, з якої планети прийшов цей камінь? І хто володів цим скарбом?"

"Лама, про Великий Камінь у нас стільки ж легенд, скільки у вас зображень Чінтамані. З давніх часів друїдів багато народів пам'ятають легенди про природні енергії, приховані в цьому дивному прибульці на нашу планету. Часто в такому падаючому камінні заховані алмази, але вони ніщо у порівнянні з деякими іншими невідомими металами та енергіями, котрі виявляються щодня в камінні, та незліченних струмах і променях".

""Lapis Exilis" – так називається камінь, про який згадували старі мейстерзінгери. Можна бачити, що і Захід і Схід мислять однаково в багатьох напрямках. Нам не треба йти в пустелі, щоб почути про Камінь. У наших містах, у наших наукових лабораторіях є і легенди і докази. Чи міг хто-небудь подумати, що казки про літаючу людину колись стануть бувальщиною? Вже зараз можуть прилітати і щоденна пошта і відвідувачі".

"Справді, Благословенний давно сказав, що залізні птиці літатимуть у повітрі. Але в той же час не треба піднімати таку велику вагу, ми можемо здійматися у своїх тонких тілах. Ви, мешканці Заходу, мрієте досягти Евересту у своїх важких черевиках, але ми піднімаємося на ті ж висоти і навіть на більш високі вершини без будь-яких труднощів. Необхідно тільки думати, вивчати, пам'ятати і знати, як охопити свідомістю увесь досвід тонкого тіла. Все було вказане в Калачакрі, але мало хто збагнув це. Ви, на Заході, за допомогою своїх обмежених апаратів можете чути звуки на великій відстані, ви можете навіть ловити космічні звуки. Але задовго до цього Міларепа, без жодного апарату, міг чути вищі голоси".

"Ламо, чи правда, що Міларепа в юності не був духовною людиною? Десь ми читали, що він навіть убив сім'ю свого дядька. Як у такому випадку подібна людина може стати духовно розвиненою, будучи схильною до таких спалахів гніву і навіть вчинивши вбивство?"

"Ти маєш рацію. В юності Міларепа не тільки вбив цю сім'ю, але, ймовірно, вчинив багато інших тяжких злочинів. Але шляхи духу незвідані. Від одного з ваших місіонерів ми чули про вашого святого, якого звали Франциск. Ще в юності він вчинив багато злочинів, і його життя не було чистим. Як же в такому випадку він зміг за одне життя досягти такої досконалості, котра принесла йому на Заході славу одного з найбільш піднесених святих? Від ваших місіонерів, які відвідували Лхасу в минулих століттях, ми чули багато сказань, і деякі з ваших книг знаходяться в наших бібліотеках. Кажуть, що книги вашого Євангелія запечатані в деяких наших ступах. Можливо, ми знаємо краще, ніж ви, як вшановувати чужі релігії".

"Лама, так важко для нас, жителів Заходу, вшановувати вашу релігію, тому що багато чого так заплутано, так спотворено. Наприклад, як може чужинець при вигляді двох монастирів, зовні цілком однакових, зрозуміти, що в одному з них проповідується Буддизм, у той час як другий є найлютішим ворогом Буддизму. Навіть якщо увійти всередину цих монастирів, можна побачити зовні майже ті самі зображення. Таким чином, для чужинця зрозуміти,  обернута свастика у протилежному напрямку чи ні, буде так само важко, як і визначити, які ікони буддійські, а які проти Будди. Сторонній людині важко зрозуміти, чому людей, які абсолютно безграмотні та схильні до пияцтва, називають ламою, так само як і тебе, який знає багато і є глибоко культурною людиною».

"Ти маєш рацію. Багато лам носять ламаїстський одяг, але їхнє внутрішнє життя набагато гірше, ніж у мирянина. Часто серед багатьох тисяч лам можна знайти лише кілька людей, із якими можна бесідувати про піднесені речі і можна очікувати гідної взаємності. Чи не так стоять справи й у вашій релігії?"

"Ми бачили багатьох місіонерів – можливо, вони говорять про одного і того ж Христа, але вони нападають один на одного. Кожен вважає своє вчення перевищуючим інші. Я впевнений, що Ісса дав одне вчення, тоді яким же чином може цей великий символ мати різні секти, котрі ворогують  одна з одною? Не думай, що ми такі неосвічені. Ми чули, що ритуали, що здійснюються однією сектою християнських священиків, не визнаються іншими. Значить, у вас має бути багато Христів, які протистоять один одному?"

"У наших пустелях знаходять багато християнських хрестів. Одного разу я запитав одного християнського місіонера, чи правдиві ці хрести, і він відповів, що це підробка і що у всі часи хибне християнство проникало в Азію, і що ми не повинні вважати ці хрести піднесеними символами. Тоді скажи мені, як ми можемо відрізнити справжній хрест від фальшивого? У нас також є хрест у Великому Знаку Ак-Дордже. Ми вважаємо його великим знаком життя, елемента вогню, знаком вічності. І проти такого знака ніхто нічого не скаже!"

"Ламо, ми розуміємо, що тільки знанням духу можна встановити, що є справжнє".

"І знову ти показуєш знання великих речей. І знову ти говориш так, як сказано в нашій могутній Калачакрі. Але як ми розвинемо наше велике розуміння? Істинно, ми мудрі в дусі; ми знаємо все – але як зможемо ми витягти це знання із глибин нашої свідомості та спрямувати його до нашого розуму? Як збагнути необхідну межу між аскетичним життям і звичайним? Як нам дізнатися, скільки часу ми можемо бути відлюдниками і скільки ми повинні працювати серед людей? Як пізнати, яке знання може бути відкрите без шкоди, а яке – можливо, найвище – варто передати, але лише небагатьом? Це все знання Калачакри".

"Лама, велика Калачакра практично невідома, тому що її вчення сплутане з низьким вченням тантриків. Так само, як у вас є справжні Буддисти та їхні противники Бон-По, так само у вас є нижча тантра чаклунства і некромантії. Хіба Благословенний не заперечував чаклунства? Скажи мені прямо, чи може лама бути чаклуном?"

"Ти маєш рацію. Не тільки чаклунство, але також недоречне використання надприродних сил заборонялося нашими великими Вчителями. Але якщо дух настільки  просунутий,  що може робити багато чого і використовувати будь-яку зі своїх енергій природним чином і з метою Загального Блага, – у цьому випадку це не є чаклунство, а велике досягнення, велика праця для людства".

"За допомогою наших символів, зображень і танок ти можеш побачити, як діяли великі Вчителі; лише небагато з них зображені в повній медитації. Зазвичай же вони активні у своїй великій праці. Вони або навчають людей, або приручають темні сили і стихії; вони не бояться стати віч-на-віч із найпотужнішими силами або з'єднатися з ними, якщо це необхідно для загального процвітання. Іноді можна бачити Вчителів у справжній битві,  розсіюючих злі сили. Ми не прибічники земних війн, але буддисти протягом всієї історії зазнавали нападів; вони ніколи не були агресорами. Ми чули, що недавно під час вашої Великої війни християнські священики обох воюючих сторін стверджували, що саме з ними Ісса і Бог. Якщо Бог – один, тоді ми повинні вважати, що в даному випадку він був у конфлікті з самим собою. Як можеш ти пояснити це протиріччя, незрозуміле для всіх  буддистів?

"Лама, війна закінчилася. Звичайно, найзгубніші помилки можуть статися, але зараз усі народи думають про те, як знищити не тільки ідею, а й дійсний матеріальний механізм війни".

"Ти вважаєш, що всі гармати і всі військові кораблі повинні бути знищені? Нехай вони перетворяться на знаряддя миру і високого вчення. Я хотів би побачити величезні військові кораблі, перетворені на плавучі школи високої просвіти. Чи можливо це? Під час подорожі до Китаю я бачив так багато гармат і військових кораблів, що я подумав, якби всі ці жахливі створіння могли стати символами високого вчення, а не символами вбивства, який величезний потік космічної енергії зміг би відчути світ".

"Лама, навіть отруйну змію вважають символом мудрості".

"Ймовірно, ти чув давню притчу, як застерегли змію, щоб вона не кусалася, а тільки шипіла. Кожен повинен бути могутнім, але який захист ти вважаєш найпотужнішим?"

"Лама, звичайно ж, могутність сили духу. Адже тільки в дусі ми захищені ментально і фізично. Людина, духовно сконцентрована, сильна як дюжина мускулистих атлетів. Людина, яка знає, як використовувати свою ментальну силу, сильніша за цілий натовп".

"А, ми ще раз підійшли до нашої великої Калачакри. Хто може існувати без їжі? Хто може існувати без сну? Хто не боїться спеки і холоду? Хто вміє лікувати рани? Істинно той, хто вивчає Калачакру".

"Великі Азари, які знають Учення Індії, знають і походження Калачакри. Вони знають великі істини, котрі відкриються людству і повністю перетворять життя! Багато Учень Калачакри несвідомо використовуються Заходом і Сходом, але навіть при такому несвідомому використанні вони дають чудові результати. Стає зрозумілим, як зросли би наші можливості при свідомому слідуванні цим Ученням, як мудро можна було б користуватися великою, вічною енергією, цією тонкою невагомою матерією, розсіяною всюди і кожного моменту доступної нам. Це Вчення Калачакри, це використання первинної енергії було назване Ученням Вогню. Індійці знають про велике Агні – стародавнє вчення, котре, незважаючи на давнину, буде новим ученням Нової Ери. Ми повинні думати про майбутнє; і Вчення Калачакри, ми знаємо, містить весь матеріал, який може бути застосований для найбільшої користі. Зараз існує багато учителів – таких  різних і таких ворожих один одному. І все ж багато хто з них говорить про одне і те ж, що виражене у Калачакрі.

Один із ваших священиків одного разу запитав мене: "Чи не є Кабала і Шамбала частини того самого вчення?" Він запитав: "Чи не був великий Мойсей посвяченим того самого вчення і послідовником його законів?"

Ми можемо стверджувати лише одне: "кожне вчення істини, кожне вчення про високі принципи життя виходить із того самого джерела. Багато стародавніх буддійських ступ було перетворено на шиваїтські храми, і багато мечетей мають стіни та фундаменти давніх буддійських святилищ. Хіба це втрата, якщо всі ці будівлі були присвячені все тому ж високому принципу життя? Багато буддійських наскельних зображень мають свої прообрази в ученнях, що існували задовго до появи Благословенного. І в той же час вони символізують ту ж саму високу Сутність".

"Що містить Калачакра? Чи є в ній якісь заборони? Ні, високе вчення висуває тільки конструктивне. Це так. Ті ж високі сили, призначені людству. І науково пояснюється, як людство може використовувати природні сили стихій. Коли тобі кажуть, що найкоротший шлях лежить через Шамбалу, через Калачакру, це означає, що здійснення не є недосяжний ідеал, а є дещо, що може бути досягнуте щирим і старанним устремлінням тут, на цій самій землі та в цьому самому втіленні. Це Вчення Шамбали. Істинно, кожен може досягнути цього. Істинно, кожен може почути поклик "Калагія".

"Але щоб досягти цього, людина має присвятити всю себе творчій праці. Ті, хто трудиться з Шамбалою, посвячені та вісники Шамбали, не сидять на самоті, але подорожують всюди. Дуже часто люди не впізнають їх, а іноді вони навіть не впізнають один одного. Але вони виконують роботу не для себе, а для великої Шамбали; і всі вони знають великий символ анонімності. Іноді вони здаються багатими, хоча не мають ніякої власності. Все – для них, але вони не беруть для себе нічого. Тому, якщо ти присвячуєш себе Шамбалі, все відбирається і все дається тобі. Якщо ти пошкодуєш, то втратиш; віддаси із радістю – збагатишся. По суті учення Шамбали закладене в цьому – а не в чомусь далекому і таємничому. Тому, якщо ти знаєш, що Шамбала знаходиться тут, на землі, якщо ти знаєш, що все може бути досягнуте тут, на землі, тоді й винагорода прийде тут, на землі. Ти чув, що нагорода Шамбали – істинно тут і що вона примножується відплатою. Так відбувається не тому, що Вчення про Шамбалу унікальне порівняно з іншими, а тому, що Вчення про Шамбалу – живе, дане для земних втілень, і може бути застосовним у всіх умовах життя людини. Яким чином ми можемо навчитися працювати? Як стати готовим до виконання всіх видів завдань; як бути відкритим і всеосяжним? Тільки через практичне вивчення Шамбали. Коли ви читаєте багато книг про Шамбалу, частково перекладених іншими мовами і почасти неясними, не заплутайтеся у великих символах. Навіть на Заході, коли ви говорите про великі відкриття, ви користуєтеся технічною мовою, і проста людина не розуміє вас, вона сприймає все буквально і ковзає тільки по поверхні. Те ж саме можна сказати про великі письмена та наукові документи. Дехто сприймає великі Пурани в їхньому буквальному аспекті. До якого ж висновку вони можуть дійти? Тільки до того, що лежить на поверхні мови, у її філології, але не у значенні символів, що використані. Гармонія зовнішнього та внутрішнього може бути досягнута лише вивченням Калачакри. Ймовірно, ти бачив знаки Калачакри на скелях у досить пустельних місцях?"

"Чиєюсь невідомою рукою накреслені малюнки на камінні та висічені письмена (стародавні літери)Калачакри на скелях. Істинно, істинно, тільки через Шамбалу, тільки через Вчення Калачакри можна досягти досконалості найкоротшого шляху".

"Калагія, Калагія, Калагія! Прийди в Шамбалу!"

Після цього наша розмова стала ще більш прекрасною та сокровенною. У ній з'явилася та нота, котра підносить усі людські устремління. Ми говорили про гору Кайлас, про самітників, які й досі живуть у печерах цієї чудової гори, виповнюючи простір своїми пробуджуючими покликами справедливості.

Потім ми говорили про Те Місце, котре знаходиться на північ від Кайласу…

Настали сутінки, і, здавалося, вся кімната відкрилася в новому значенні. Зображення Ченрезі, чудово вишите на блискучому шовку, котре висіло над головою лами, здавалося, з особливим виразом дивилося на нас зверху. Таких зображень тепер немає в Тибеті.

Поруч із цим зображенням знаходилося інше, також рідкісне за величчю. Там були Амітаба і Владика Будда, вічно стійкий, зі своїм непереможним знаком блискавки-дордже в руці. З домашнього вівтаря посміхалася Долма, Біла Тара.

Від букету свіжих фуксій і лілових жоржин виходила освіжаюча жива сила. Недалеко світилося зображення Могутнього, Непереможного Рігден-Джапо, і Його присутність знову нагадувала нам про таємниче Місце на північ від Кайласу. По кутах танки розташувалися чотири найбільш значні зображення. Внизу був наступник Рігден-Джапо з індуським пандитом, одним із перших тлумачів Калачакри. У верхніх кутах знаходилися два зображення Таші-Лам – ліворуч був Третій Таші-Лама, Пан-чен Пал-ден Йе-ше, який приніс перші повідомлення про Шамбалу. Праворуч була фігура нинішнього Таші-Лами, який нещодавно дав нову молитву на честь Шамбали Сяючої. У центрі танки був сам Рігден-Джапо і в основі його трону сяяв Ак-очір-Ак-дордже – Хрест Життя. Легіон народу зібрався перед троном Рігдена; кого тільки не було серед них! Ладакець у своїй високій чорній шапці; китаєць у круглому капелюсі з червоною кулькою нагорі; у білому одязі індус; мусульманин у білому тюрбані. Тут киргизи, буряти, калмики, там монголи у своєму характерному одязі.

Кожен приніс Правителю найкращі дари своєї землі: фрукти та зерно, тканини та зброю, і коштовне каміння. Ніхто не примушував ці народи, вони добровільно прийшли зо всіх частин Азії, оточивши Великого Воїна. Можливо, вони були завойовані ним? Ні, у них не було покірності при наближенні до Нього. Народи підходили до Нього, як до їхнього власного, їхнього єдиного Правителя. Його рука вказувала на землю величним жестом Лева-Санге; над твердинею землі Він давав клятву завжди будувати міцно.

Від ароматичних курінь перед зображенням підіймалися блакитні струмені, пливли перед ним, складаючись у знаки таємничої мови сензар.

І якщо той, хто не знає Великої Істини, порушить ці знаки, тоді вони зіллються і розтануть у просторі.

Талай-Пхо-Бранг, 1928р.

______________________

¹SHAMBALA by Nicholas Roerich. New-York, 1985.

Микола Реріх, ШАМБАЛА. Нью-Йорк, 1985. Переклад Л. В. Шапошникової.

Примітки

   Агні – вогонь.

   Азар – Махатма.

   Гуру – вчитель.

   Друїди – жерці давніх кельтів.

   Ісса – Ісус Христос.

   Кабала – містична течія в іудаїзмі.                                          

Карма – закон причинно-наслідкового зв'язку в космосі.

Lapis Exilis – блукаючий камінь.

Пурани – священні індуїстські книги, що містять легенди та міфи.  Найраніші з них відносяться до 2-ї половини I тисячоліття.

Таші-Лама або панчен-лама – другий після далай-лами ієрарх ламаїстської церкви в Тибеті.

Франциск Ассізький (1182 – 1226 рр.) – італійський святий та проповідник, засновник ордена францисканців.

Цзон-ка-ба (1357 – 1419 рр.) – засновник жовтошапкової секти буддизму в Тибеті.