Крилата чума

У Сан-Джиміньяно при нас відкрили палату при церкві, замуровану після одного з середньовічних чумних лих. У прекраснобаштовому місті ніщо не нагадувало більше про чорну заразу. Із обчислень було відомо, що чумна зараза вже вичерпалася і палату можна було відкривати. Звичайно, люд ще боявся, і мало хто ризикував входити до цієї високої зали, розписаної фресками Гоццолі. Звичайно, замурованість цієї палати передусім благотворно відбилася і на збереженні самих фресок. Нікому було їх перечищати або перемивати і чистити.

Розповіді про чуму особливо сколихнули, коли згадалася ця замурована палата. Серед інших епітетів чуми її чомусь назвали «крилатою». Очевидно, в цьому підкреслювали несподіваність появлень цієї епідемії. Дійсно, без всяких, здавалося б, очевидних приводів раптом спалахувала страшна чорна смерть. Ніби виснаживши гнів свій, вона пролітала далі і знову опускалася в несподіваному місці, в несподіваних умовах. Врешті-решт і всі так звані епідемії налітали завжди без будь-яких попередніх місцевих ознак.

Чомусь особливо сильно спалахували вони зазвичай зовсім не там, де їх допускали. І саме зникнення їх хоча й було обумовлене прийнятими мірами, але також немов залежало ще від якихось незримих умов.

Тепер, поверх казок і легенд давнього минулого: «Американський біолог Бернард Е. Проктор розпочав серію дослідів із метою встановити, на якій висоті над землею припиняється всяке життя. Проктор попросив допомоги льотчика американської армії, який спеціалізувався на підйомах на велику висоту; до одного із крил аероплану була прироблена трубка, перегороджена посередині аркушем промасленого паперу. При швидкості аероплану  250 кілометрів за годину зустрічне повітря з силою вривалося у трубку, причому промаслений папір грав роль фільтру, що затримував усі мікроорганізми».

«Після кожного польоту паперовий фільтр доставлявся в лабораторію проф. Проктора, де піддавався ретельному бактеріологічному дослідженню. У результаті 40-ка польотів на висоту 5000 метрів встановлено, що в цих шарах повітря зустрічається не менше 29 видів різних видів мікроорганізмів бактерій, дріжджових грибків і т. д., а також спор і насіння рослин».

«Після 5000 метрів кількість видів зменшується, але бактерії і грибки попадаються у великих кількостях до 7000 метрів. Далі, між 7 – 10 кілометром, фільтр затримує тільки декілька видів бактерій, які, одначе, відмінно витримують як розрідженість повітря, так і низьку температуру області перед стратосферою. Вище 10 км досліди не проводилися, але крива, викреслена проф. Проктором на підставі здобутих матеріалів, дозволяє припускати, що життя продовжується і в самій стратосфері».

«Проф. Проктор вивів із результатів цих дослідів цікавий і несподіваний висновок: він вказує на роль, яку можуть грати в поширенні заразних хвороб бурі і циклони. Вихор, що проноситься над ураженою епідемією місцевістю, здатний захопити і понести увись міріади мікробів, які можуть потім, слідуючи повітряними течіями верхніх шарів атмосфери, пересуватися на сотні і тисячі кілометрів (таким саме чином вулканічний пил, викинутий під час виверження Кракатау, був занесений до Європи). Середньовічне уявлення про крилату чуму набуває неначе характеру наукової теорії».

«Проф. Проктор вважає, що багато епідемій, які спалахують несподівано на величезній території, мають саме таке походження».

Таким чином ще раз підказується, наскільки космічні умови пов'язані з людськими умовами побуту. Ще раз указується, наскільки з нежданих, для людства, областей, прилітають як похмурі, так і цілющі звістки. Древні, якщо і не знали більш виразних формул, то, по суті, характеризували такі космічно-людські явища досить виразно.

Крилатість епідемій і зараз залишається, як бачимо, досить хорошим визначником. На якихось невідомих крилах переносяться небезпечні частки. На якихось інших крилах долітає і порятунок. Хотілося б скоріше чути, як учені уловлять і цілющі епідемії.

Доводиться чути про цілі, неначе приречені на опускання, острови і частини материків. Із точними цифрами в руках учені доводять, що або мають бути заповнені якісь гігантські підводні ущелини, або цілі квітучі острови повинні сповзти в ці безодні. Якщо крилата чума й інші її похмурі союзники, то і підземна, підводна робота теж погрожує незліченними наслідками. Звичайно, нам роз'яснять, що всякі такі небезпеки виявляються на протязі мільйонів років. Нам нагадають, як один слухач таких лекцій перепитав ученого, чи передбачався кінець світу через більйон або два більйони років, і, почувши припущення про два більйони, зітхнув заспокійливо. Такі припущення, звичайно, заспокійливі для людського побуту. Але якщо ми переглянемо деякі списки землетрусів, то ті ж учені нам скажуть, що і більйонні строки можуть значно змінитися. Таким чином, якщо навіть чума називалася крилатою, то які ж визначення  можна прикласти і до інших, не менш потрясаючих, природних процесів?

У всякому разі, якщо крилатість була застосовувана до таких похмурих вісників, то ще більша рухливість і цілющість має бути виражена у вимогах різних оздоровлень. Ще в ті стародавні часи, коли перераховувалося багато яких, поза сумнівом існуючих, а потім зниклих островів, повідомляється у грізних словах і про причини цих зникнень. Зазвичай ці зникнення приписуються якомусь людському нечестю, або гордині, або зайвій зарозумілості. У цих легендах люди хотіли по-своєму виразити також зв'язок людського духу з космічними явищами. Дійсно, сильний цей зв'язок; недаремно серед найближчих завдань науки є дослідження думки.

2 січня 1935 р.

Пекін.