Бичі

За минулий рік в одних тільки Сполучених Штатах Америки загинуло від раку сто тисяч чоловік. Додайте до цієї приголомшливої цифри ще всі жертви, забрані раком у Європі й інших країнах, і вийде цифра втрат цілої війни. Лихо ракових захворювань ззовні відрізняється від інших епідемій. Раку жахаються. Будують ще одну лікарню. Оголошують у газетах про засоби, що цілком виліковують рак, а цифри жертв не лише не зменшуються, але, видно, загрозливо зростають.

Рак не так бурхливо, як чума або холера, але постійно просувається, доки не будуть прийняті справжні профілактичні заходи і не почнуться уважні і тривалі дослідження. Цим ми не хочемо образити тих самовідданих лікарів, які безустанно прагнуть зупинити мертву хватку раку. Відомі приклади дійсно дивовижної самовідданості лікарів.

Справа не тільки в лікарях, але в самих народах, які заради умовних звичок не порушують шкідливих сторін свого побуту. Вже неодноразово повідомлялося, що статистика повсюди встановила м’ясне харчування як одну з причин ракових захворювань. Аналогічно, загальне потрясіння нервової системи у нездорових сучасних міських умовах також є сприятливою умовою для страшної хвороби.

Тим часом відомі місцевості, де рак невідомий взагалі або проявляється лише у випадках занесених. Також відомо, що висоти ніби являються началом, що охороняє від раку. Тобто, здавалося б, передусім треба почати дослідження у місцевостях, де рак взагалі невідомий, і дослідити, які саме місцеві умови є характерними. Також відомо, що тібетські лами виліковують деякі випадки раку. При цьому лікування, свідками якого ми були, здійснюється рослинними речовинами, за умови використання їх у певних гірських місцевостях. Ця обставина відразу викликає необхідність різних досліджень і самих ліків та особливих умов призначуваної місцевості. Може бути якість мінеральних вод або ґрунту, або близькість льодовиків, багатих метеорним пилом, – чи ж мало які умови можуть впливати окрім очищеного гірського повітря і сонця.

Здавалося б, ці вказані обставини вже повинні спонукати когось, хто захворів, або сповнений філантропічними намірами допомогти цим дослідженням. Але на ділі виходить зовсім не так просто. Люди цікавляться, але далі розпитування і безпредметних бажань справа не просувається. Припустимо навіть, що такі дослідження вимагали б значного часу. Припустимо, що серед них відбулися б і часткові розчарування. Проте і статистичні дані, і вже спостережувана можливість лікування хоча б деяких форм раку має бути достатньою причиною для пробудження сердець до такого роду дослідження.

Найбільш приголомшливі цифри жертв повинні були б змусити подумати про примноження способів дослідження. Одним тільки міським лабораторним шляхом не завжди вдається вловити звивистий шлях єхидни. Якщо ж появляється хоча б передбачувана можливість збагатити способи дослідження, тоді ж нею треба користуватися, не втрачаючи ні дня, ні часу. Таким чином, знаходячи профілактичні умови оздоровлень самого побуту, можна, з іншого боку, вказати і ті, вже існуючі, природні умови, котрі є запобіжником від страшного захворювання.

Навіщо ж втрачати час там, де вже могла б іти бадьора поступальна робота? Навіщо ж абстрактно жахатися числам жертв, коли ще щось і десь може бути зроблено на рятівних шляхах?

Такі розслідування скоро будуть потрібні, і не лише для раку. Насувається й інший новий бич, який поки що має назву іспанської інфлюенци. Багато лікарів вважають цю форму надзвичайно близькою до легеневої чуми. За деякими симптомами, це дійсно щось дуже подібне. Щороку можна бачити хвилю таких захворювань, що протікають в різних країнах. У всякому разі, в цьому є якась нова форма захворювання. Якщо колись те, що називаємо нежиттю, було в смертельних формах, то і давно відомий грип, навпаки, зріс до небезпечних форм іспанки.

Допіру читаємо про те, що зараз багато людей тяжко хворі від дивної форми запалення легенів, що приписується недавнім, нечуваним за силою, порохнявим ураганам. Навіть тварини здихають при подібних же симптомах. І тут, у Китаї, пройшла важка форма якихось подібних захворювань. Думають, що із долини Янцзи вихори несуть якийсь заражений порох з певними бактеріями.

Так чи інакше, знову ми зустрічаємося з легеневою і горловою формою захворювання, що посилюється. Якщо ж поміркуємо про випадки серцевих хвороб, що примножуються, дивне посилення тиску крові, про менінгіт та інші нервові серцеві форми, то знову побачимо бич, що піднявся на людство, який не помічаємо у кінема (кіно - пр.) і дансингах, на скачках і кулачних боях.

«Бенкет під час чуми» у представленні геніального поета завжди нагадує ті нерозумності, які так легко ведуть до малопоправних наслідків.

З часу Великої війни, серед усіх мирних конференцій, народи витратили шістдесят більйонів доларів на озброєння. Зараз знову гримлять військові заклики. Можливість війни висить у різних частинах світу. Повчально було б знати, скільки за цей час було витрачено на боротьбу з жахливими бичами людства, такими, як рак, серцеві хвороби, види інфлюенци та інші загрози. Не рахуватимемо в цій цифрі вже існуючих госпіталів та інших наукових медичних установ. Ці досягнення вже були кимось виконані. Знаменно було б оглянути розміри цифр на нові дослідження і порівняти їх з цифрами озброєння.

Кажуть, що діти до п'яти місяців виробляють самі свій вітамін, але після чотирнадцяти місяців ця властивість пропадає. Тоді вже вимагається особлива профілактика. Чому ж не думати про неї хоча б у тих межах, які легкодоступні кожному людському мисленню? Звичайно, не слід боятися заразливості хвороб. Адже тепер визнають, що і рак заразний, і легеневі форми. Було б однаково безрозсудно наповнити свідомість боязкістю і тим самим відкрити доступ всякій заразі. Своєчасна думка про профілактику не повинна бути ознакою страху. Має бути проста бережливість життя, щоб вона могла бути виконана у прекрасній і гармонійній напрузі енергії. Там, де можна передбачити зменшення страждань, їх і потрібно передбачити, і треба досягти цього усіма людяними засобами.

Не можна покладати всю турботу лише на лікарів. Усі люди мають бути співробітниками у справі широко зрозумілого Червоного Хреста. Так часто прийнято, зібравшись за пресловутою чашкою чаю, покалатати і ложками, і язиком і розійтися потім без всяких наслідків. Необхідно, щоб кожна бесіда вносила щось дієве. З цих, хоча б малих зерен, складеться найбільше і найбільш невідкладне.

Бич сам не підіймається, його підіймає рука. Потрібно, щоб ця Рука не підняла бич. Треба, щоб рух та успіхи народів не потребували бичів, коли суджено так багато прекрасного.

4 квітня 1935 р.

Цаган Куре.