ВІН ЖИВ ДЛЯ ЛЮДЕЙ    

Ви зауважуєте, діти, як люди між собою різняться ? Одні, як Стефан Ковалів, - благородного вигляду, гарної постави, з ясними проникливими очима, - дбають не за себе, а за всіх навколишніх, все віддають, не шкодують, роблять гарні  вчинки, живуть у чистоті і вірі.

А інші , з жадібними руками і недобрими, заздрісними поглядами,  тягнуть усе лиш собі, до себе, побільше, аж захлинаються у розкошах, і все це заради чого?

          Перших людей  люблять, поважають,  так як ми Стефана Коваліва,  а до других як ставляться ? Презирливо, вороже, бо вони своїми ділами не викликають добрих почуттів.

            Ось вам і розгадка, чому, хоча вже пройшло багато часу, а ми цінуємо й пам’ятаємо народного Учителя, письменника  Коваліва – Він жив для людей. Зате в пам’яті народній зовсім не збереглися імена високопоставлених багатіїв, які жили лише для себе.

            Стефан Ковалів від малих літ жив чеснотами – працював, навчався, набув багато знань, міркував про обставини людського життя і найкращі думки записував в оповіданнях, які залишив нам у спадок.  І хоча  посмертне посвідчення адмінуправління Борислава від 1 липня 1920 року говорить, що „Директор жіночої школи в Бориславі Стефан Ковалів не залишив жодного спадку рухомого і нерухомого, свідченням чого є та обставина, що  похований він був 20 червня за рахунок адмінуправління Борислава”, ми знаємо, що спадок Коваліва більший від будь-якого майна. Ми читаємо його книги,  в його пам’ять відкрито не один музейний відділ, де шануються навіть його особисті речі вжитку. В його честь названо найбільшу школу Борислава, нову вулицю та бібліотеку на цій вулиці. Його ювілейні дати для нас – загальне свято.

            Як мудра і прониклива людина, Ковалів добре розумів: „Чоловік усе, що для других робить, не для них, а для себе робить…” – так говорить Він устами одного з персонажів своїх творів (книга „Щаслива бабуня”, оповідання „Додержали тайну”.)

            І це вірно. Адже життя людини на Землі не вічне, і відходячи з нього, вона забирає з собою не матеріальні багатства, а кристали кращих спогадів про все, що доброго зробила для інших. І цими кристалами промениться і сяє душа людини, як тепер і навіки промениться для нас душа Стефана Коваліва.