ДЕЩО ІЗ СПОГАДІВ ПРО ІРИНУ СЕНИК

 

Героїня Світу Ірина Сеник закарбувалася в спогадах багатьох бориславців. Познайомилася я з нею особисто, перебуваючи в лавах координаційної Ради м.Борислава, у 2002р. Туди входили представники більшості громадських організацій, які функціонували на той час, та провідних політичних партій.

Пані Ірина приходила на засідання разом з Анастасією Закидальською. Засідання проводилися не раз дуже емоційно, на різні актуальні теми, пов’язані з життям та розвитком Борислава. Вносилися і обговорювалися різні пропозиції в присутності представників міської влади. Скромно, без лишніх емоцій поводили себе пані Ірина та Анастасія, спостерігаючи за перебігом засідань, якими керував тоді о.Григорій Поворозник.

У 2004 році Ірину Сеник , як і Анастасію Закидальську, було залучено до підготовки та вичитки матеріалів невеликого посібника для культурно-просвітницької роботи «Сузір’я» по місцевому радіомовленню.  Ірина Сеник  читала особисто по радіо уривок  з допису  про ясновидицю Олену Блаватську (пр. книга «Жінки в історії України» Олеся Козулі).  

В стосунках з людьми пані Ірина була проста і невимушена. Так, при моєму некоректному зауваженні до неї: «пані Ірина  - не ображайтеся!» вона з посміхом відповіла: «Я ніколи й не ображаюся, адже я не пані Ображальська»…

Коли Союзянки Борислава відмічали свій 15-річний ювілей, Ірина Сеник, на жаль, вже перебувала в стані довготривалої  хвороби, не вставала з ліжка. Разом з Ганною Глод ми провідали її в той день, передали квіти та привітання від Союзянок Борислава. Ірина Сеник поцікавилася, чому я займаюся вивченням матеріалів езотеричних книг, напевно згадавши, що їй було запропоновано для вичитки по радіо матеріал про Олену Блаватську. Відповіла я коротко: «Матеріали книг Живої Етики сприяють правильному розумінню еволюційного процесу». Адже і в брошурі «Сузір’я» були задіяні матеріали книг Олени Реріх – родоначальниці книг Живої Етики.

Провідним розділом  «Сузір’я» був розділ під назвою «Жінки-політв’язні». Адже  в тяжкий для країни період українська жінка мужньо переходила тюрми і заслання, не відрікалась від своїх переконань, з вірою в Бога і молитвою, і з твердим переконанням, що за нею і її народом правда, яка мусить перемогти. Покоління, що пережило цей терор поволі відходить. Багато не дочекалися Вільної України, за яку боролися і страждали. Схилімо ж голову перед гіркою, широко поширеною, назвою : « Найкращий цвіт розп’ятого народу».

Першу розповідь розділу про Світову Героїню – нашу Ірину Сеник - актив «Союзу Українок» та тодішньої жіночої громадської організації “Горлиці” запросив започаткувати директора радіоредакції «Слово» – Тетяну Шеремету. Закінчення цієї розповіді, яка прозвучала в ефірі, потрібно дещо перефразувати в минулому часі:

«Жила пані Ірина в нашому невеликому місті Бориславі, на Прикарпатті. Скромна ділова жінка. Пишаємося нею. Вона почесна громадянка міста, активно приймала участь в громадсько-політичній роботі, керувала громадською організацією “Союз Українок”, користувалася заслуженою любов’ю та повагою наших мешканців, долучалася до всіх культурно-просвітницьких заходів міста, прикрашаючи їх своїм творчим віршованим словом та вишиванками, зігріваючи полум’ям патріотичного Серця».

Залишила нам на згадку Ірина Сеник чимало чудових висловів у віршованій формі. «… в душі її завжди були Бог і Україна, і ця душа линула на хвилях поезії “(Ярослав Радевич-Винницький, професор з Дрогобича). Високо линула душа її – незаймана і неушкоджена, даруючи нам полум’яні рядки:

 

Мій славний Народе!

Пошукаймо доріг поєднати усіх,

Щоб не було таборів ворожих,

Ми ж бо діти одного Народу,

Усі прагнем свободи !

Поможи обєднатися, Боже !

                                                                       Надія Онисько, членкиня «Союзу Українок».