|
Не згасало світло. Завжди нагадували про себе випромінювання і сяйва, і земні, і надземні. Люди ходили до лікарів, просячи припинити такі непрошені прозріння. Було потрібно багато зусиль, щоб навіть грубі апарати оправдали дар людського зору. Коли люди запевняли, що вони бачать світло, їх обмовляли. Називали байкарями. Утім, кожен короткозорий не вірить далекозорому. Випромінювання людського тіла відкидалися і відносилися до області містики або приписувалися зіпсованому зору. До древнього знання, до того ж здавна пізнаного, уторувалися нові шляхи. Поверх усіх бузувірських заборон вдумливі спостерігачі угледіли переконливі свідчення. «У германському медичному журналі «Фортшрітте дер Медицин» вміщена ґрунтовна стаття проф. Пауля Добнера про випромінювання людського тіла. Професор Добнер знайшов реактив, що дає можливість встановити, хоча і непрямим шляхом, наявність людського випромінювання. Це – звичайна алюмінієва пластинка. Алюміній має радіоактивні властивості і платівка цього металу, приведена до зіткнення з фотографічною плівкою, чорнить її, так ніби вона світилася. Проф. Добнер встановив, що людські випромінювання мають здатність посилювати на короткий час радіоактивність алюмінію: якщо алюмінієву пластинку покласти спочатку на руку, а потім на фотографічний шар, то вона зачорнить його набагато інтенсивніше, ніж пластинка з того ж металу, яка цій попередній операції не піддана». «По ступені затемнення можна судити про інтенсивність аури тієї частини людського тіла, з якою алюмінієва пластинка знаходилася у зіткненні. Проф. Добнер установив, що потік людських випромінювань найсильніший на кінчиках людських пальців і безпосередньо перед очима. Це збігається із теорією магнітних «флюїдів», які витікають саме із пальців і очей магнетизера. Іншу важливу обставину виявив проф. Добнер: характер випромінювань людського тіла залежить од стану крові. При хворобах крові інтенсивність випромінювання тіла падає, а у ракових хворих аура зовсім зникає». «У здорової людини аура поширюється на відстань до 40-а метрів навколо тіла». Уже не відкриття, але підтвердження. Але ж свідчення потрібні. Скільки невідомих слухачів подякують за підтвердження того, що вони давно утверджували, за що переносили насмішки і знущання. Ще лікар говорить: «Величезний вплив мали на медицину ідеї Гіппократа, які панували у ній на протязі ледве не цілих двох тисячоліть». «Медицина як наукова дисципліна у сучасному сенсі утворилася лише у другій половині минулого століття у зв'язку із вивченням анатомії і появою наук фізіології та біології». «Тільки тоді, коли стали відомими причини тих чи інших хвороб, боротьба із ними стала дійсно на науковий ґрунт, і медицина вийшла із тих позначок, у яких вона перебувала упродовж майже усієї її історії, особливо в епоху Середньовіччя, коли головними методами лікування були молитви і заклинання тих злих і нечистих духів, котрі вважалися збудниками різних захворювань». «Підкресливши непорушність основної ідеї Гіппократа, висловленої більше 2000 років тому, що людський організм сам прагне виліковувати себе від тих або інших хвороб, доповідач вказав, що роль медицини зводиться до допомоги організмові у цій боротьбі, причому ця допомога повинна надаватися не тому або іншому хворому органові, а всьому організмові в цілому, і в цьому відношенні величезне значення у медицині мають психологічні фактори – віра пацієнта у мистецтво лікаря, у його знання». Правильно помічає лікар глибоке значення у медицині чинників психологічних. Скільки разів доводилося чути від мудрих лікарів зауваження при щасливому результаті лікування: «Ви самі допомогли мені вас вилікувати». При цьому маються на увазі і притягання, і відштовхування, магнетичні струми і промені, а врешті-решт, усе, що входить до поняття того ж світла. Із різними намірами люди підходять усе до того ж самого, глибоко основного, яке просочило і пов'язує суще. «У Паризькій обсерваторії проводяться нині досліди соноризації [1] зоряного неба. Як відомо, всякий світловий промінь можна перетворити за допомогою так званої фотоелектричної клітки у звук – і навпаки. На цьому заснований звуковий кінематограф. Світло небесного тіла, уловлене у телескоп і спрямоване на фотоелектричну установку, дає певний звук: зірка, у буквальному розумінні слова, співає». «Із усіх перепробуваних зірок найбільш мелодійний звук дає Вега. Світлу, з якого цей звук народжується, потрібно 27 років, щоб дійти до Землі». Звичайно, колір і звук нероздільні. Звичайно, звучання світил небесних має привернути увагу думки до найбільших усвідомлень. Мова звучання й ієрогліф світла незчисленні у просторі. Коли пропонується думка про далекі світи, тож не тільки астрономічні проблеми передбачаються. Які великі розширення свідомості зазвучать і засіяють. Навіть, можна сказати, грубими способами уже пізнано, що уражений хворобою організм не випромінює світла. Те ж можна спостерігати не лише при хворобі, але при всяких інших затьмареннях злоби, при гніві або роздратуванні, або при журбі. Усе це відомо з часів прадавніх. У прекрасних виразах багато разів це вимовлено кращими мислителями. Тому, власне, і відкриття того, що давно відоме, бути не може, зате може бути пізнання не усіма розглянутого. І за це пізнання треба бути глибоко вдячними ученим. Вони у виразах сучасних, у межах загальновизнаної очевидності, вводять у широкі маси міркування глибокого значення. Якщо люди подумають ще і ще раз про світло і звук, якщо вони почують звучання світлі, вони посунуться по шляху розширення свідомості. Не просте накопичення відомостей, а розширення світогляду і спрямування до найвищого виведе людей із безодні побуту. Запах кухні заміниться високими просторовими ароматами. Замість закоптілого огарка частіше заблискають сяйва світла неземного. І тиша зазвучить. Усе це – і високе, і безмежне, і незліченне – утримає людство від ганебних заперечень і приведе до високого створення благовоління. Як це потрібно! 5 березня 1935 р. Пекін (?)
|
